English ⇄ Arabic Bulgarian Chinese Danish Dutch English Finnish French German Greek Hungarian Irish Italian Japanese Lithuanian Maltese Polish Portuguese Russian Scottish Gaelic Serbian Latin Slovak Slovene Spanish Swedish Ukrainian Uzbek

forfeit ['fɔ:fɪt] n
gen.	штраф m; розплата f (за злочин тощо); конфіскація f; накладення штрафу; позбавлення права (на щось); втрата права (на щось); конфіскована річ; фант f; втратити; конфісковане майно; неустойка f (for a breach of contract)
fin.	недотримка f
law	втрата f (майна, права тж); позбавлення n (прав, майна, посади); розплата f; втратити (майно, право тж); накладання штрафу; неустойка f; штрафна санкція
forfeit ['fɔ:fɪt] v
gen.	втрачати (право, повагу); позбутися (чогось); поплатитися (чимсь); втрачати право (на щось); переходити у казну
bus.styl.	втрачати; позбуватися
dipl.	втратити право на (щось); позбутися права
law	втрачати (права, майно тощо); загубити; конфісковувати; позбавлятися; переходити до скарбниці (про майно)
forfeit ['fɔ:fɪt] adj.
gen.	конфіскований
English thesaurus
forfeit ['fɔ:fɪt] n
law	a fine or penalty for some crime; something that is taken away as a punishment
forfeit ['fɔ:fɪt] v
law	lose, or lose the right to. In Traffic - to forfeit means to enter an implied guilty plea and pay total bail to close a case

forfeit: 32 phrases in 9 subjects

Aviation	2
Business style	1
Diplomacy	1
Economy	4
Finances	1
Human rights activism	1
Law	19
Procurement	2
Sports	1